«Все, що я зробив у житті, я починав із мрії.
Я переконаний, надзвичайне — можливе,
якщо ви лише відчуєте цей стан.»
Богдан Гаврилишин
19 жовтня 2026 року Богданові Гаврилишину виповнилося б 100 років. Він пішов із життя у 2016 році, але пам’ять про цього видатного українця живе не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Є люди, чиї ідеї не залишаються в минулому. Через роки вони продовжують звучати, спонукають замислитися, поставити собі важливі запитання і, можливо, щось змінити у власному житті. Саме таким був Богдан Дмитрович Гаврилишин — економіст, громадський діяч, меценат і мислитель. Багато років працював за кордоном, здобув міжнародне визнання, але ніколи не втрачав зв’язку з Україною, її майбутнім і прагненням бачити її успішною, демократичною та розвиненою державою.
В одному з інтерв’ю він говорив: «Проживши три чверті свого життя поза межами України, я завжди і всюди представлявся: «Богдан Гаврилишин, українець».
Народився Гаврилишин 19 жовтня 1926 року в селі Коропець на Тернопільщині. Його життєвий шлях був непростим. Друга світова війна змусила юнака опинитися в Німеччині, після війни він перебував у таборі для переміщених осіб, а 1947 року виїхав до Канади. Не знаючи мови й традицій, українець вступив до університету, що було справжньою сенсацією – уперше в історії Торонто лісоруб і біженець став студентом. А вже у 32 – професором у Женеві.
Його кар'єра здавалася недосяжною для однієї людини:
- Із 1968 року Богдан Гаврилишин працював у Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, де навчав майбутніх керівників і ділився досвідом у сфері управління, а згодом очолив цей заклад і керував ним 18 років.
- У 1969 році долучився до заснування Європейського форуму менеджменту в Давосі, який згодом став відомим як Всесвітній економічний форум.
- У 1972 році став першим українцем серед членів Римського клубу — міжнародного об’єднання, учасники якого досліджують глобальні проблеми людства та шукають шляхи їх розв’язання.
Знання й досвід Гаврилишина мали попит на міжнародному рівні. Консультував уряди різних країн, навчав тисяч управлінців. Але найважливіше: він залишався українцем.
Попри визнання за кордоном, Богдан Гаврилишин зберіг глибокий зв’язок із батьківщиною та прагнув використати свої знання й можливості для її розвитку.
Богдан Дмитрович повернувся до активної роботи в Україні ще наприкінці 1980-х років. Працював на громадських засадах. У 1991 році став співголовою Консультативно-дорадчої ради при Президії Верховної Ради України й обіймав цю посаду до 1998 року. Рада об’єднувала українських та іноземних фахівців, які надавали рекомендації з питань державного управління та розвитку країни.
Вагомий внесок Гаврилишина в наукову й громадську діяльність відзначили обранням іноземним членом Національної академії наук України та нагородженням орденом «За заслуги» III ступеня у 1996 році. Крим того, тривалий час він був радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох прем’єр-міністрів.
Маючи значний досвід роботи в міжнародному середовищі, Гаврилишин добре розумів, що справжній розвиток держави не можна вимірювати лише економічними показниками. У центрі будь-яких змін має бути людина, її гідність, потреби та можливості. Він критично ставився до суспільства, у якому людину розглядають лише як економічний ресурс.
«Люди не повинні бути ресурсом, люди мають бути причиною», — наголошував діяч.
Для нього розвиток держави не можна було вимірювати лише економічними показниками. У центрі мала залишатися людина — її гідність, свобода, освіта, можливість реалізувати свої здібності та бути корисною суспільству.
Саме тому Гаврилишин говорив і про три якості людей, які управляють державою: патріотизм, компетентність і порядність.
Він був переконаний: для побудови успішної держави недостатньо змінити закони чи економічну систему. Потрібні люди, які вміють співпрацювати, брати відповідальність і не залишатися байдужими.
Часто відповідальність сприймають як тягар, що обмежує свободу й заважає жити так, як хочеться. Богдан Гаврилишин дивився на це інакше. Для нього відповідальність була невіддільною від свободи — свободи обирати власний шлях, ухвалювати рішення й не залишатися осторонь, коли щось потребує змін. Це готовність сказати собі: «Це залежить і від мене» — і діяти, а не чекати, що хтось інший візьме все на себе. У цьому його погляди перегукуються зі словами В’ячеслава Чорновола: «Україна починається з тебе».
Богдан Гаврилишин належав до людей, які не обмежувалися розмовами про майбутнє України. Він намагався створювати умови, у яких це майбутнє могли б будувати інші.
Особливі надії славетний українець покладав на молодь. Саме тому однією з важливих справ його життя стала програма «Молодь змінить Україну», спрямована на формування нового покоління професійних, патріотичних та етичних громадян. У своїх виступах він наголошував, що майбутнє України значною мірою залежить від цінностей молодих людей.
У 1990 році Богдан Дмитрович заснував в Києві Міжнародний інститут менеджменту, підтримував освітні проєкти, працював із молоддю. Також відіграв важливу роль у створенні Міжнародного фонду «Відродження» у квітні 1990 року в Києві, а протягом 1990-1998 рр. обіймав посаду голови Наглядової ради фонду.
У 2010 році відкрив Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка молодих українців, які допоможуть на основі успішного досвіду найкращих країн Європи трансформувати Україну.
Минуло десять років від дня смерті Богдана Гаврилишина, але багато його думок звучать так, ніби були сказані сьогодні. Особливо тепер, коли Україна проходить через важкі випробування і водночас думає про своє майбутнє.
Його ідеї змушують замислитися: якою має бути Україна після перемоги? Які люди її будуватимуть? Яке місце в цьому матимуть освіта, професійність, порядність, відповідальність і здатність співпрацювати? Відповіді на ці питання не можуть дати лише політики чи економісти. Вони стосуються кожного.
Можливо, саме тому спадщина Богдана Гаврилишина особливо важлива для молоді. Він не говорив молодим людям, що хтось прийде і побудує для них краще майбутнє. Навпаки — вірив, що молодь сама здатна змінювати Україну. І для цього не обов’язково бути генієм. Потрібно вчитися, працювати, мати власні переконання, не боятися відповідальності й починати зміни з того, що залежить від тебе. Бо великі зміни часто починаються з людини, яка повірила у свою мрію і зробила перший крок.
Богдан Гаврилишин зробив такий крок і залишив нам дороговказ – не боятися мріяти та брати відповідальність за майбутнє.
З 19 до 25 жовтня 2026 року в українських закладах освіти та спільнотах за кордоном відбудеться Національний урок «Богдан Гаврилишин: урок відповідального лідерства для світу», присвячений 100-річчю від дня народження видатного українця.
Урок, підготовлений Фондом родини Богдана Гаврилишина, допоможе краще зрозуміти його ідеї, погляди та віру в те, що молоді люди здатні змінювати світ на краще.
Запрошуємо студентів долучитися до уроку, дізнатися більше про Богдана Гаврилишина та замислитися над власною відповідальністю, своїми можливостями й тим, що кожен із нас може зробити для майбутнього України.
Він вірив у наш потенціал. «Українці могли би багато зробити для світу», - казав він у ювілейному інтерв’ю до свого 90-річчя. Нехай це буде його заповітом…
Бібліотекар Ірина Полусмяк
